Про деякі аспекти врегулювання конфлікту інтересів

Особливу увагу в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб слід приділяти запобіганню та врегулюванню конфлікту інтересів.

Згідно Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» конфлікт інтересів – це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Особисті інтереси – будь-які інтереси особи, зумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, у тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв`язку з членством особи або з її діяльністю, не пов`язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у громадських, релігійних чи інших організаціях.

Наявність конфлікту інтересів не обов’язково призводить до фактів корупції, однак істотно підвищує ризик вчинення корупційних діянь та є по суті їх передумовою. Тому законодавством передбачено низку положень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Згідно ст. 4 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції” суб`єктами конфлікту інтересів, зокрема, є і особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках). З метою врегулювання конфлікту інтересів особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону зобов’язані протягом десяти днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

У такому випадку особам, зазначеним у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється передавати в управління належні їм підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї.

Однак, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 особи, уповноважені на виконання функцій

держави або місцевого самоврядування, мають право на: придбання акцій (часток, паїв) господарського товариства; управління ними, беручи участь у загальних зборах учасників (акціонерів); отримувати дивіденди, інформацію щодо діяльності товариства, частину його активів у разі ліквідації товариства тощо.

Якщо обставини або сам конфлікт інтересів виникли після призначення на посаду, то особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах „а”, „б” пункту 2 частини першої ст. 4 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”, повинні невідкладно повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів у письмовій формі і терміново вжити заходів щодо усунення таких обставин. Безпосередній керівник такої особи зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, шляхом: 1)доручення виконання відповідного службового завдання іншій особі, 2) особистого виконання цього службового завдання, 3)заміщення такої особи іншою особою; переведення цієї особи на іншу посаду відповідної категорії; 4) забезпечення прийняття певних рішень під контролем чи в інший спосіб, передбачений законодавством.

У разі виникнення конфлікту інтересів у особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії, ради тощо), то така особа не повинна брати участь у прийнятті рішення, якщо його неучасть не впливає на повноваження цього органу.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчиняти дії або бездіяльність на користь своїх особистих інтересів та/або інтересів третіх осіб.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незважаючи на особисті інтереси, утримуються від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать законодавству або становлять загрозу правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам.

В разі порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів наступає відповідальність, яка передбачена ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.