Сумщина туристична

"ЗАПРОШУЄМО ДО ПОДОРОЖІ"                              

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК "ГЛУХІВ"

ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ                                             

КАРТА МІСТА

ЕКСКУРСІЇ                                                                   

КОНТАКТИ

МУЗЕЇ РОЗПОВІДАЮТЬ                                                

ТУРИСТАМ

Особняк

 

Особняк

(вул. Путивльська, 1, охоронний номер 346)

osobnyac

Збудований у 1915 р. як приватний житловий будинок. Власника і автора проекту не встановлено. Розташований в охоронній зоні заповідника. Територія пам’ятки – в межах домоволодінь № 1-3 по вул. Путивльській. Будинок займає наріжне становище на куті вулиць Путивльської і Героїв Небесної Сотні, фіксуючи їх червоні лінії.

Фасади вирішено в архітектурних формах історизму з переважанням неоренессансних стильових рис. Стіни розчленовано пілястрами й увінчано розвиненим карнизом з зубчиками, вікна мають розвинені наличники із лучковими сандриками. Головний вхід з боку вул. Путивльської має ґанок у вигляді романської арки на колонах. Цей вхід акцентовано невеликим фігурним фронтоном.

Будинок зазнав численних перебудов: частково змінено внутрішнє розпланування, з двору зроблено незначні прибудови. На початку 1970-х рр. з півдня зроблено велику одноповерхову цегляну прибудову, яка вдвічі продовжила чоловий фасад по червоній лінії вул. Путивльської. Без значних змін лишилися північний і східний фасади.

Особняк має значну цінність як високохудожній зразок рядової житлової забудови Глухова поч. ХХ ст., що формує обличчя заповідного середмістя. Наразі використовується Центром дитячої та юнацької творчості.

 

Трикласне міське училище Ф.Терещенка

 

Трикласне міське училище Ф.Терещенка

(вул. Києво-Московська, 45, охоронний номер 348)

class profeshional

Будівля споруджена 1891 р. коштом Федора Артемовича Терещенка для міського трикласного училища, яке утримувалося його коштом і носило його ім’я. Автора проекту не встановлено. Споруда симетрична, прямокутка, з дворовими ризалітами. Головний вхід – з вуличного північного фасаду. Екстер’єр вирішено в дуже спрощених раціоналістичних формах неокласицизму, застосованих схематично.

Історико-архітектурна цінність будівлі полягає в тому, що вона –рідкісний збережений зразок раціоналістичних стилізацій –неокласицистичного характеру в архітектурі навчальних закладів початку XX ст., а до того ж, – пам’ятка меценатської, просвітницької діяльності родини Терещенків.

В теперішній час використовується загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 3.

 

Тюремний замок (повітовий острог)

 

Тюремний замок (повітовий острог)

(пров. Спартака, 4, охоронний номер 345)

turma

Острог для утримання злочинців з’явився у північно-східному куті Глухівської фортеці в кінці ХVІІ ст. Це був дерев’яний будинок посеред двору, обнесеного частоколом. Тут у листопаді І708 р. утримувалися перед стратою полонені О.Меншиковим керівники оборони Батурина – полковник компанійців Чечель, призначений І. Мазепою комендантом столиці, та осавул Фрідріх Кенігсен (за іншими даними Кенігсен помер по дорозі з Батурина до Глухова).

Мурована споруда зведена на місці дерев’яної після 1842 р. з використанням переопрацьованого типового проекту, розробленого 1803 р. архітектором А. Захаровим.

Тюремний замок складається з двох споруд – головного корпусу і флігеля. Архітектурні форми є типовими для класицистичних «казених» споруд.

Спершу Тюремний замок становив квадратний в плані головний корпус посеред двору, оточеного муром. До західної сторони муру з двору прилягав фгігель з в’їзною брамою. Після 1854 р. до флігеля з півдня і півночі були зроблені прибудови, і він зайняв усю довжину двору.

До Другої світової війни споруди використовувалися як тюрма, потім як пивзавод і склад. При цьому було змінено внутрішнє планування обох корпусів: у головному корпусі розтесано вікна, з півдня зроблено прибудову, втрачено мур, який огороджував подвір’я.

Наразі перебуває у аварійному стані і терміново потребує проведення хоча б консерваційних робіт.

Тюремний замок в Глухові становить велику архітектурну і історико-меморіальну цінність як рідкісний збережений в Україні зразок повітового острогу.

 

Будинок Шапоріних

 

Будинок Шапоріних

(вул. Матросова, 14, охоронний номер 349)

shaporin

Споруджено у другій половині XIX ст. як власний будинок місцевої дворянської родини Шапоріних. Власник будинку Олександр Шапорін був відомим глухівським художником і фотографом. Тут народився його син – Юрій Олександрович Шапорін (1887-1966) – російський композитор, народний артист СРСР, автор опери «Декабристи», симфонії-кантати «На полі Куликовому» та інших творів.

Будинок розташовано в зоні регулювання забудови, у правобережній частині міста на Веригині поблизу колишньої Ярмаркової площі серед одноповерхової садибної забудови. Є архітектурним акцентом.

Архітектура вирішена у еклектичних стильових формах, властивих житловій забудові Глухова того періоду. Виділено цоколь і розвинений карниз вінчання, що має енергійний багатообломний профіль і смугу зубчиків.. Чолом виходить на червону лінію забудови.

Будинок Шапоріних становить значну історико-меморіальну і архітектурну цінність як добре збережений міський дворянський будинок другої половини XIX ст.

Наразі пам’ятка є приватним домоволодінням.

 

Жіночий корпус земської лікарні

 

Жіночій корпус земської лікарні

(вул. Інститутська, 3, охоронний номер 338/1)

woman hospital

Пам’ятка споруджена в хронологічному проміжку 1880-1890-х рр. за проектом київського міського архітектора В. Ніколаєва (1843-1911) коштом видатного українського промисловця, мецената, громадського діяча М.А. Терещенка (1819-1903).

Первісно тут містилося жіноче відділення земської лікарні, нині – станція швидкої допомоги. Будівля розташована у комплексі споруд земської лікарні у периферійній зоні історичного середмістя на схід від заповідника, серед озелененої ділянки.

Споруда є визначною пам’яткою діяльності М.Терещенка і творчості провідного Київського архітектора В.Ніколаєва.

 

Садиба Олександровичів

 

Садиба Олександровичів

(вул. Лугова, 3, 11,13, охоронний номер 342)

oleksandrovich

Головний будинок садиби збудований поміщиками Александровичами в середині ХІХ ст. У кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. власником будинку був піаніст Іван Федорович Александрович, діяльність якого справила вплив на тогочасне культурне життя Глухова.

Будинок розташований у правобережному передмісті Глухова – Веригині посеред подвір’я із значним відступом від вулиці. Вирішений в архітектурних формах пізнього провінційного класицизму: західний фасад симетричний, фланкований двома ганками обабіч. Нині ганки втрачені.

Східний фасад дисиметричний. Стіни членують великі прямокутні вікна, облямовані півколонами спрощеного композитного ордеру й увінчані горизонтальними мандриками.

Будинок садиби Александровичів становить значну історико-архітектурну цінність як рідкісний і характерний зразок міського дворянського садибного дерев’яного будинку середини ХІХ ст. Знаходиться у приватній власності.

 

Житловий будинок

 

Житловий будинок

(вул. Путивльська, 3 охоронний номер 337)

living house

Мурований будинок споруджено у кінці XVIII ст. Розташований у центрі міста, на одній з найдавніших головних вулиць – Путивльській, за межами колишньої фортеці. Є архітектурним акцентом у забудові. До вулиці обернений причілковим фасадом.

Будинок є унікальною пам’яткою житлової забудови Глухова кінця XVIII ст.

 

gerb sm2017 © Всі права захищено.
Глухівська міська рада Сумської області
mishel
ТЕРЕЩЕНКО МІШЕЛЬ

міський голова

41400 Україна, Сумська обл., м.Глухів, вул.Шевченка 6
Tел.: (05444) 2 21 15
Факс.: (05444) 3 27 56