Роботодавець не виплачує заробітну плату. Що може зробити працівник для її отримання

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції України). Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 95 Кодексу законів про працю).

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

         Заробітна плата за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

         Невиплата заробітної плати є посяганням на право на саме життя (правова позиція Конституційного суду України, викладена в його Рішенні від 29 січня 2008 року №2-рп/2008, за якою право заробляти собі на життя є невід’ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечено.

         Що робити працівнику, якщо роботодавець не виплачує нараховану заробітну плату:

• звернутися з письмовою заявою до роботодавця про виплату заборгованої суми заробітної плати;
• якщо безпосередні переговори з роботодавцем не призвели до результату, та заробітну плату не виплачено, необхідно звернутися із заявою до профспілки про вирішення питання виплати заробітної плати;
• наступна інстанція – комісія по трудових спорах: трудовий спір підлягає розгляду в комісії по трудових спорах. Якщо працівник самостійно, або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом;
• у разі, якщо комісія по трудових спорах не створена, або працівник не погоджується з рішенням комісії , робітник має право звернутися до місцевого суду про примусове стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.

На будь якому етапі працівник має можливість звернутися зі скаргою на роботодавця до Держпраці, або до органу місцевого самоврядування, якому делеговані повноваження здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на відповідній території.

У зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати, якщо затримка становить більше 1 календарного місяця, провадиться компенсація працівникам втрати частини заробітної платив, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку встановленому чинним законодавством. Виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»).